Українська греко-католицька церква

Церква Св. Миколи 1938 року в Буську Львівської області

Історична довідка

   Перша згадка про місто Буськ (давній Бужеськ) походить з «Літопису Руського» і пов'язана з конфліктом князя Давида Ігоревича з Володарем Ростиславовичем 1098 року. 1100 року тут у Буську помер князь Давид Ігоревич - буський князь, і там був похований. Очевидно, що вже тоді в Буську існували церкви, бо хоронити в місті князя без церкви не годилося. Але, на жаль, до нас не дійшли жодні конкретні джерельні згадки про міські церкви - ні про кількість, ні про те, де вони стояли, ні про їх посвяти. Буськ - столиця князівства, розташованого на території історичної Волині, в ареалі волинського говору, найпівденніше волинське місто. Коли його засновано - невідомо, в кожному разі, це вже слов'янський город, очевидно, дулібського племени. Розташований він при устю Полтви до Бугу. В Буську збереглося два городища. Одне в парку, на мисі між Бугом і Полтвою, на лівому березі Бугу. Воно лежить на замковій терасі, на віддалі кільканадцяти метрів від ріки. Первісний характер городища затерся великою мірою при пристосуванні терену під парк. Все ж, можна ствердити, що це було невелике городище стіжкового типу з видолинком, тепер зарівняним. Сліди засипаного рову ще досить виразні. Друге городище, чотирикутньої форми, зі заокругленими рогами, лежить на правому березі Бугу, на краю високої тераси. Воно більше від першого. Походить, певно, з XIIIст. або й пізніших часів. Велике значення для оборони, крім городища, мав багнистий терен, на якому лежить місто . В Київському літописі під 1173 роком занотовано, що і тоді Буськ належав до Волині. В 1160-х роках Буськ став центром земель, пізніше відомих під назвою Буський повіт. В XIVст. Бужеськ - центр окремого повіту. В 1370-х роках він тимчасово належав до Львівської землі і 1376 року був наданий князем Владиславом Опольським

Дізнатися детальніше...

"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико..."

Піст не є чимось, що обмежує, а навпаки відкриває шлях до Бога. Робить мене вільним у Бозі.

Піст не є часом, щоб сумувати, посипати голову попелом, а часом, щоб віднайти правдиву радість у Христі.
Піст не є чимось негативним, а навпаки є часом, щоб увесь негатив, бруд викорінити із свого життя.
Піст не є чимось страшним, а навпаки є сприятливим часом черпати Вічну Любов у Бозі.
Піст не є намарно витраченим часом, бо часу у Господа нема, у Нього Вічність.
Піст є тим благодатним часом у якому ми повинні відновлювати наш зв’язок із Творцем.
Піст є для того, щоб підготувати ясла нашого серця для народження Ісуса.

Отож, запасаймося Вірою, Надією, Любов’ю і прямуймо за Вифлеємською зорею, яка приведе нас до Джерела Миру і Вічного Життя

Великопосні реколекції.

Великопосні реколекції.

..." А ви за кого Мене маєте?" (Мат. 16, 15.)

Редемпторист отець Мирон Шевчук та сестри монахині.

Як одна мить пройшли реколекції у нашому храмі. Усі бажаючі мали нагоду збагатитись духовно, почерпнути для себе щось нове. 

 Хресна Дорога.

Свята Літургія.

Читання Біблії у катихитичному класі.

Молебень, до Богородиці за Мир в Україні.

Марійська Дружина.

Марійська Дружина (МД) є релігійною спільнотою, що плекає правдиву та ніжну побожність, почитання та дитячу любов до Пречистої Діви Марії. Вона ставить за мету зробити своїх членів правдиво добрими християнами.

  

Освячення Просфорів.

Обряд ділення Просфорою.

 Просфора – це хліб, який використовують в служінні Божественної Літургії, який готується з квасного (дріжджового) тіста, та складається з пшеничної муки, води. На просфорі розміщуються зображення хреста з надписом ІС-ХС НІ-КА (IC XC NIKA) (Ісус Христос - Переможець), або ж зображення Пресвятої Богородиці чи когось із святих. Просфору випікають із двох половинок, що є символом двох природ Спасителя - божественної і людської.

Доброю традицією є ділення просфорою на Святвечір, коли уся родина сідає до святкової вечері.

Детальніше: Освячення Просфорів.

Статистика відвідування

Відвідувачі
54
Статті
314
Перегляди статей
76798

Зараз на сайті

На сайті 65 гостей та відсутні користувачі