Українська греко-католицька церква

ПОКІРНІСТЬ (продовження)

 

   Покірний ніколи не хизується своїми позитивними якостями, бо знає: що людина відкриває, те Бог приховує, а що людина затаює, те Бог виявляє (св. Авг.). Св. Антоній з Падви довго приховував свою ученість, аж виявив її Бог. Покірний ніколи не вважає себе кращим від інших, а, навпаки, оцінює інших вище, ніж себе (Филип. 2, 3); покірний ніколи не говорить про чужі недоліки; ніколи не прагне бути на першому місці (Лук. 14, 10); радіє навіть тоді, коли не зважають на нього, відсувають його на другий план і упокорюють. Він добре знає, що за це піднесе його Бог (Лук. 14, 11). Таку покірність виявив митар, котрий молився у храмі (Лук. 18, 13). Покірний піклується лише про вічні блага, а не віддається цілковито проминаючим речам. Земні блага (багатство, шана, утіхи, людська слава) не приваблюють його і не спокушають; він знає, що ці речі не зроблять його кращим перед Богом, а легко можуть стати причиною втрати вічного щастя. "Якщо б ми хотіли покірного відзначити, то він би щиро засмутився" (св. Григ. В.). Тимчасові прикрощі (глузування, приниження, дорікання, переслідування) не зможуть розчарувати покірного; навпаки, вони його втішать, тому що, завдячуючи їм, заслужить щастя на небі. Він нехтує зневагою, бо вона не може йому завдати шкоди. Тому говорить св. Павло: "Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський; та й сам себе я не суджу... Хто мене судить — це Господь" (І Кор. 4, 3) — Покірний уповає лише на Бога; він усвідомлює своє безсилля, тому при здійсненні добрих справ не покладається ні на власні сили, як Петро під час Тайної Вечері, ані на свою силу, як Голіаф, а тільки на Божу ласку. Так учинив Йосиф, коли мав намір розпо­вісти свій сон (Буття 41, 16), і Давид перед поєдинком із Голіафом. Покірний не приписує самому собі набутих доброчесностей і добрих справ, а лише Богу; він знає, що це Бог чинив через нього. Покірний належно оцінює Божі добродійства і приписує їх Богові, як Мати Божа, коли сказала: "Велике бо вчинив мені Всемогутній" (Лук. 1, 49). Саме це усвідомлення збільшує в ньому любов до Бога. Без такого усвідомлення буде неможливим прогрес на шляху до досконалості. "Нічого значного не зробить для Бога той, хто не знає, що значні речі отримав від Бога" (св. Тер.). А оскільки покірний усвідом­лює свою нікчемність, отримані ним Божі дари роблять його ще більш покір­ним. Покірний не боїться людей тому, що не звертає уваги на зневаги, які може від них зазнати. Він також знає, що Бог опікується ним і не дозволить скривдити його, бо: "тим, які люблять Бога... усе співдіє на добро" (Рим. 8, 28). Покірний згоджується з усім, що Бог вважає добрим. Боягузтво і брак відваги ніколи не були ознаками покірності. "Боязлива покірність — фальшива покірність" (св. Франц Сал.). Якщо б Апостоли не були покірними, вони б ніколи не відважилися боротися з іновірцями.

   Найкращий приклад покірності дав нам Спаситель. Син Божий став слугою, добровільно жив у приниженні, був надзвичайно ввічливим у стосунках з оточуючими і врешті, знеславлений, добровільно помер на хресті.

   Христос принизився, прийнявши образ слуги, тобто людську природу (Филип. 2,7). Коли б царський син добровільно на усе життя пішов у неволю, щоб врятувати своїх підданих, то світ дивувався б його добровільному прини­женню. Значно більше принизився Христос через Утілення; ще більше — у Пресвятій Євхаристії адже тут приймає Христос образ страви. А при хрещенні Ісуса Христа Св. Дух уподібнився голубу. Устами пророків наказує Христос називати Його "Агнцем Божим". Отже, бачимо, що сам Бог є надзвичайно покірним. На землі Христос жив у постійному приниженні. Місцем народжен­ня обрав Собі не царську палату, а стаєнку і ясла; не цариця, а убога дівиця була Його Матір'ю, убогий тесля — опікуном; Апостолами обрав простих рибалок, а не якихось філософів і т.п. У спілкуванні з людьми Христос був надзвичайно ввічливим; охоче розмовляв із дітьми; приятелював навіть із найбільшими грішниками (про це свідчить розмова з самарянкою біля крини­ці; приязна зустріч Марії Магдалини, котра прийшла з повинною; захист чужоложниці, яку фарисеї хотіли укаменувати). Під час Тайної Вечері Христос без вагань умив Апостолам ноги; на прохання сотника з Капернаум спішить оздоровити його слугу (Мат. 8, 7). Врешті, Христос добровільно обирає Собі смерть на хресті, котра вважалася в той час найганебнішим покаранням (Ціцерон). Отже, власним прикладом Христос переко-нує нас у тому, що покірність — це цар-ська дорога, яка веде до Бога (св. Григ. В.).

   До покірності закликав Христос також у своїх повчаннях. Він говорив: "Найбільший з вас буде вам слугою. Хто себе вивищить, той буде принижений, а хто себе принизить, той буде вивищений" (Мат. 23, 11, 12); в іншому місці говорить: "Як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити" (Лука 17, 10).

Приклад покірності показує нам Христос і в притчі про митаря та фарисея, котрі молилися у храмі (Лук. 18, 13). А одного разу звернув увагу на малу дитину і сказав присутнім: "Хто стане малим, як ця дитина, той буде найбіль­ший у Небеснім Царстві" (Мат. 18, 4). Врешті, усе життя Христа є взірцем покірності; Ісус сам говорить: "Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, то знайдете полегшу душам вашим" (Мат. 11, 29). Покірним обіцяє Христос возвеличення (Лук. 14, 11) і вічне щастя (Мат. 5, 3).

   Покірність приводить до досконалості, возвеличення І вічного щастя. Завдяки покірності досягаємо просвітлення розуму, справжнього спокою душі, відпущення гріхів, вислу­хання молитов, а також легко перемагаємо будь-які спокуси.

(католицький народний катехизм)

(продовження в наступному випуску)

Новини сайту

ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ    Доброзичливим називаємо того, хто з любові до Бога не обурюється, коли його кривдять.    Доброзичливість не є чеснотою, якщо вона викликана страхом...
  Парафіяни нашого храму долучились до Хресної дороги містом.
ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ    Доброзичливим називаємо того, хто з любові до Бога не обурюється, коли його кривдять.    Доброзичливість не є чеснотою, якщо вона...
Піст не є чимось, що обмежує, а навпаки відкриває шлях до Бога. Робить мене вільним у Бозі. Піст не є часом,...

Статистика відвідування

Відвідувачі
54
Статті
304
Перегляди статей
71620

Зараз на сайті

На сайті 68 гостей та відсутні користувачі