Українська греко-католицька церква

ПЕРЕДУМОВИ ТЯЖКОГО ГРІХА

 

   Ми здійснюємо тяжкий гріх, коли при повній свідомості робимо те, що вважається тяжким гріхом.

   Може бути несвідоме скоєння тяжкого гріха. Напр., хтось може бути настільки зайнятий якоюсь пильною справою, що не помічає, що йому на думку спадає річ, яка є тяжким гріхом. Несвідома готовність до тяжкого гріха є й тоді, коли грішні думки приходять до напівсонного, напівп'яного, напівбожевільного або до людини, яка в даний момент не усвідомлює, що вона робить. Неусвідомлені дії є й тоді, коли людина грішить у стані нервового збудження чи гніву або в стані запаморочення і після скоєного не може пригадати, що саме вона робила. Неусвідомленими можна вважати дії і такої людини, яка, скоївши, сказавши чи подумавши щось грішне, роздумує про це і приходить до висновку, що вона не зробила б цього, якщо б попередньо усвідомила, що це тяжкий гріх.

   Коли хтось розуміє, що робить зле, але не думає над тим, тяжкий це гріх чи ні, здійснює малий гріх.

   Хто ж сумнівається, тяжким чи легким гріхом є те, що він задумав, і, не вияснивши, яким він є насправді, все ж здійснює його, той тяжко грішить. Така людина свідомо ризикує важко образити Бога. Вона усвідомлює, що своїм учинком може тяжко образити Бога, а, однак, не відмовляється від нього.

   Повний дозвіл самому собі здійснити тяжкий гріх є тоді, коли воля людини, яка усвідомлює, що збирається здійснити тяжкий гріх, дозволяє це зробити. Дозвіл тісно пов'язаний з усвідомленням. Якщо усвідомлення було повне, то дозвіл теж буде повним, якщо ж учинок здійснений несвідомо, то дозвіл буде неповним.

   Неповний дозвіл є тоді, коли гріх здійснила людина, яка сторониться гріха як вогню, яка швидше вибрала б смерть, аніж тяжкий гріх (ця обставина свідчить про те, що гріх був скоєний несвідомо); коли людина, роздумуючи над тим, що зробила, непокоїться, сумує, відвертається від злих думок і бажань; коли людина після скоєння гріха сама не знає, чи дозволила вона собі на гріх свідомо чи ні (тут треба зважати на совість людини).

   Хто, знаючи, що річ, яку він задумав, є дуже грішною, серйозно роздумує над тим, здійснити її чи ні, грішить дуже тяжко, бо він порівнює Бога зі створінням і роздумує над тим, кого поставити вище — Бога чи створіння.

   Отже, тяжкий за своєю природою гріх може стати малим, коли він був незначним (напр., здійснено малу крадіжку — вкрадено незначну річ); коли не було повного усвідомлення того, що робиться; коли не було повного дозволу; коли хтось був переконаний (з незнання), що не грішить тяжко.

ПЕРЕДУМОВИ МАЛОГО ГРІХА

   Передумовами малого гріха є трактування (свідоме чи несвідоме) якоїсь дії як малий гріх, усвідомлення того, що скоюєш гріх, і згода власної волі на скоєння гріха.

   Малий за своєю природою гріх може стати тяжким, якщо його скоїла людина з нечистою совістю; якщо людина, здійсню­ючи його, переслідувала дуже грішну мету; якщо, здійснивши цей гріх, людина дуже погано вплинула на оточуючих; якщо цей вчинок був здійснений із метою зневаги чи всупереч праву або наказу керівника; якщо цей вчинок міг спричинити тяж­кий гріх; якщо цей гріх був викликаний надмірною прив'яза­ністю до якоїсь речі.

   Грішить тяжко людина, яка, скоюючи легкий гріх, переко­нана, що це — тяжкий гріх.

   Грішить тяжко людина, яка скоює малий гріх, щоб легше їй було скоїти тяжкий (напр., напивається, щоб скривдити іншого).

   Грішить тяжко людина, яка, скоївши малий гріх, подає поганий приклад іншим; яка зневажає Божі права; яка сама себе наражає на небезпеку скоєння тяжкого гріха (напр., перебуваючи в поганому товаристві).

   Грішить тяжко той, хто настільки прив'язаний до якоїсь речі, що готовий швидше Бога образити, аніж її втратити. Напр., хтось настільки любить розваги (не грішні), що жертвує заради них недільною чи святковою Службою Божою.

   Не всі смертні гріхи є однаково тяжкими і не всі повсякденні гріхи є однаково малими. Найтяжчими гріхами є гріхи проти Св. Духа і гріхи, котрі волають до неба за помстою/

   Гріхи проти Св. Духа здійснює той, хто свідомо постійно чинить опір впливу Св. Духа.

   Св. Дух часто своїм впливом заохочує нас до молитви або до інших добрих справ, але ми не йдемо за тим голосом, або не усвідомлюючи його, або турбуючись земними справами. Та це ще не гріх проти Св. Духа. Грішить проти Св. Духа той, хто свідомо і вперто опирається голосу Св. Духа, котрий промовляє до його душі, — І в тій протидії вмирає. Так грішили фарисеї і законовчителі за часів Христа. Вони були свідками чудес Христа, святості Його життя і здійснених у Ньому пророцтв, чули Його досконалу науку, Його власні слова про те, що Він є надісланий Богом, обіцяним Месією, однак, через свою надмірну гордість не хотіли цього визнати, тому що, визнавши, були б змушені змінити свій спосіб життя. Незважаючи на те, що вони бачили правду краще від інших, вони твердили, що Спаситель "навіжений" (Йоан 8, 48), приписували Йому диявольські справи (Мат. 12, 24) І завзято переслі­дували Його (тобто протистояли пізнаній правді). Тому св. Стефан сказав євреям перед тим, як його було укаменовано: "Ви твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви" (Діян. Ап. 7, 51). Фараон уперто не хотів випустити ізраїльтян з Єгипту, хоча добре знав, що це правдивий Бог бажає, щоб ізраїльтяни вийшли із Єгипту.

 (католицький народний катехизм)

(Продовження в наступному випуску)

          Християнські  (Привітання).

   У нас є дуже гарний звичай,  на протязі цілого свого життя,  освячувати свої зустрічі  прославленням Господа, так як Він Є  нашим єдиним Спасителем.   Найчастіше ми освячуємо зустрічі словами «Слава Ісусу Христу», і відповідаємо, «Слава на віки». Саме тільки  Йому,  єдиному Богу,  належить  «Слава». 

   Але, на протязі церковного року, випадають величні Господні свята, в яких ми засвідчуємо нашу радість через дії Всевишнього, що до нашого спасіння. На Різдво Господа,  з 7-го 13-те січня ми промовляємо «Христос  Рождається»,  і відповідаємо  «Славімо Його», тому що, воістину, Господь, не тільки прийняв нашу збіднілу природу, але й постійно Рождається    в людських серцях, все з новою і новою силою, аби спасти своє творіння.  На заході України, є гарна традиція, цими словами прославляти Різдво,  сорок днів, до свята Стрітення.

   На Йорданські свята,  з 19-го по 27-ме січня,  ми промовляємо «Христос Хрищається»,  і відповідаємо,  «в струях Йорданських»,  або «в Йордані», тим самим засвідчуємо не тільки сам факт Хрещення в Йордані, але  й  про ласку Божу, через яку  людство постійно омивається від  своїх гріхів.  

     Від свята Пасхи  до свята Вознесіння, освячуємо свої зустрічі словами « Христос Воскрес»,  і відповідаємо  «Воістину Воскрес»,  стверджуючи тим самим правдиву  Істину, яка є в основі нашої віри.

    Такий звичай є дуже добрим, так як через наше визнання Ісуса Христа на землі, будемо визнані Ним, перед Отцем  Небесним, коли Спаситель прийде у своїй славі судити живих і мертвих.

   Не встидаймося, але прославляймо нашого Господа не тільки словами  але й ділами.

Новини сайту

Сьогодні  25 серпня 2018 р.,  у храмі св. Миколая  велична подія до нас завітала  сестра  Ліджі Пайяпілі, індійська монахиня  яка вже...
На Мукачівщині сестра Ліджі Пайяпілі вже 14 років лікує людей за допомогою молитви. В нашому храмі сестра буде в суботу...
Хто Є Бог.

Хто Є Бог.

07.08.2018
  Хто Є Бог. Бог є Життя і ти не можеш без Нього жити. Бог є Любов і ти не можеш без Нього...
Про дуже важливе в Престольний Празник.    В Престольний празник дуже важливим є, переконання вірних в тому, що і вони є...
Хто Є Бог.

Хто Є Бог.

02.08.2018
Хто Є Бог. Бог є Життя і ти не можеш без Нього жити. Бог є Любов і ти не можеш без Нього...

Статистика відвідування

Відвідувачі
41
Статті
244
Перегляди статей
51236

Зараз на сайті

На сайті 57 гостей та відсутні користувачі