Українська греко-католицька церква

Як святкувати неділю.

Знаємо  та зневажаємо.

Як маємо святкувати неділю.

   Святкувати це робити те, що освячує нас та інших.

   Шість днів Бог дав нам, щоб ми працювали для себе, а сьомий день віддали Йому. Коли ми працюємо для себе, то використовуємо всі 24 години на добу. Коли ж іде мова про сьомий день, то ми його скорочуємо, порушуючи заповідь. Звичайно, є обставини при яких ми вимушені працювати, але чи ми стараємося повернути те, що забрали у Господа. Чи може ми вважаємо правильним, взяти собі те, що нам не належить?. Отже сьомий день, 24 години, ми маємо віддати Господу, а якщо щось забираємо, то маємо виправити на протязі тижня. Дехто вважає сьомий день вихідним. Насправді його можна назвати вихідним, по відношенні до основної роботи, на якій ми заробляємо  для свого прожитку. Отже, сьомий день, це і є звільнення від своїх справ, і переведення всіх зусиль на Божі справи. Дуже виразно сказано у заповіді Божій про сьомий день. І не маємо права допускати навіть думку, що в цей день можна мати інші плани. Цей день не є твій, але Господній.

Отець Василь Вороновський - "Почесний громадянин Буського району"


У четвер, 3 серпня  2017 р, на черговій сесії Буської районної ради, депутати Буської райради присвоїли почесне  звання «Почесний громадянин Буського району» (посмертно) та відзнаку районної ради - нагрудний знак «Почесний громадянин Буського району» за вагомий внесок у розвиток духовності на Бущині та за його межами, піднесення авторитету району на державному рівні, та в знак великої поваги до релігійної та громадської діяльності уродженцям с.Гумниська Буського району  священнику УГКЦ,  монаху-студисту,    екзорцисту  Василю Вороновському

Як відзначати день народження.

Знаємо та зневажаємо.

    Все створив Господь і всім управляє. За все дякуємо Богу, найперше за дар життя. З цим даром, нам відкривається все створене з любові до нас. І був час, коли Господь сказав, щоб ми були у цьому світі  і, так сталося. В Його волі було, щоб це відбулося через наших батьків. Тому і найбільша заповідь це любов до Бога, а любов до батьків, єдина заповідь з обітницею, тобто,  якщо будемо любити батьків то  «… добре тобі  буде і довго будеш жити на землі».

  Подяку Творцеві складаємо через побожне життя, згідно Його закону, а також, приймаючи живу участь в Церковному житті.  В цей день, коли ми відзначаємо день народження, маємо приступити  до Таїнства Покаяння, перепросити Господа за провини перед Ним. Потім прийняти Св. Причастя, до якого Господь постійно запрошує нас. При можливості скласти пожертву на дім Божий. Особливо в цей день, ми маємо розважати і запитати себе «Чому  Бог дав мені життя?. Що Він хоче від мене?. Що мені робити щоб відповісти на таку довіру і любов до мене?. Поки ми не зможемо, ґрунтовно дати відповідь на ці запитання, до тих пір ми не будемо щасливі, а життя наше буде пустим.

   В цей день ми повинні бути вдячні нашим батькам. Повага до них, добрі слова, розуміння, при можливості і подарунки.

  Якщо про цей день пам’ятають і ваші знайомі, то з радістю долучаться до вашої подяки, тим самим поважаючи вас.

   В цей день  остерігайтеся  гріхів  гордині, себелюбства, пияцтва, обмовляння… .

 Господь створив тебе і все для тебе, будь вдячний Йому.

св.Володимир

ВІТАЄМО УСІХ ВОЛОДИМИРІВ ТА ВОЛОДИМИР З ДНЕМ АНГЕЛА !!!!!   МИРУ ЗЛАГОДИ І ЛЮБОВІ У ВАШИХ РОДИНАХ !!!!!

Якою має бути поведінка християнина після Св.Причастя, що до прийнятих Св. Тайн.

Знаємо та зневажаємо.

   Якою має бути поведінка християнина після Св.Причастя, що до прийнятих Св. Тайн.

   Після Св. Причастя не хрестячись, ми відходимо на своє місце, звідки і прийшли після виголосу священика приступити до Св.Тайн, не цілуючи хреста та ікони, що знаходяться по середині храму, на тетраподі.  Після завершення Літургії,  всі цілують Хрест та ікони і йдуть до своїх справ. Хочу звернути увагу на те, в який спосіб це відбувається. Перед тим, як цілуємо ікону чи хрест, ми два рази хрестимося, потім цілуємо і, ще раз хрестимося, витираючи  покладеною салфеткою те, що залишилося від нашого поцілунку. Якщо цілують всі, то на салфетці залишаються, як і  помада від помальованих губ, так і бодай хоч і в найменшій мірі Св.Причастя, яке залишається на губах причасника. Салфетки, які вже ледь не чисті викидаються, або їх перуть, таким чином ми зневажаємо Св.Тайни своєю не обережністю. Щоб уникнути цього, причасник не цілує, а схиляючись торкається чолом ікони чи Хреста, і відходить до свого дому.

    Зневаження відбувається  і тоді, коли ми цілуємо руки жінкам після Літургії. Так як вони поспішаючи приготувати обід, звичайно миють руки. Так, як ми руки часто миємо, не позволяймо цілувати і не цілуймо рук, з причини зневаження Св.Тайн.  Тому священики не цілують рук, так як вони перебувають в постійному єднанні з Хрестом через Св.Причастя.  

Новини сайту

...
Знаємо  та зневажаємо. Як маємо святкувати неділю.    Святкувати це робити те, що освячує нас та інших.    Шість днів Бог дав...
У четвер, 3 серпня  2017 р, на черговій сесії Буської районної ради, депутати Буської райради присвоїли почесне  звання «Почесний громадянин...
Знаємо та зневажаємо.     Все створив Господь і всім управляє. За все дякуємо Богу, найперше за дар життя. З цим даром,...
ВІТАЄМО УСІХ ВОЛОДИМИРІВ ТА ВОЛОДИМИР З ДНЕМ АНГЕЛА !!!!!   МИРУ ЗЛАГОДИ І ЛЮБОВІ У ВАШИХ РОДИНАХ !!!!!

Статистика відвідування

Відвідувачі
11
Статті
124
Перегляди статей
15398

Зараз на сайті

На сайті 4 гостей та відсутні користувачі